← Accueil← На главную← Home← На головну

D’où viennent nos noms

Les ateliers Janua portent les noms de ceux qui ont découvert une loi sur laquelle ils reposent. Cette page raconte ces lois, l’histoire des méthodes d’enseignement des langues et les personnes qui l’ont faite — bien au-delà des six noms que nous avons pris. Chaque fait renvoie à sa source, en bas de page.

Les noms

AtelierNomD’après
l’ensembleJanuaJanua linguarum reserata, « la porte des langues ouverte », de Comenius (1631)1
cours oralHebb1949la règle de Hebb (1949) : une connexion entre deux neurones activés ensemble se renforce2
lectureGrimm1822la loi de Grimm (1822) : la première formulation complète des mutations des consonnes germaniques3
prononciationVerner1875la loi de Verner, trouvée en 18754
dictionnaireZipf1935la loi de Zipf (1935) sur la fréquence des mots5
cartesEbbinghaus1885la courbe de l’oubli et l’effet d’espacement (1885)6

Pourquoi des lois ? Parce que chaque atelier en applique une. Le cours répète jusqu’à ce que la réponse vienne seule ; la lecture s’appuie sur des textes gradués ; la prononciation compare des sons ; le dictionnaire classe les mots par fréquence ; les cartes reviennent au moment où l’on allait oublier. Hebb et Ebbinghaus étaient psychologues, pas linguistes : la règle était « a découvert une loi », et ce sont leurs lois que ces deux ateliers appliquent. Pour Hebb, c’est une analogie : sa règle porte sur les neurones, pas sur les exercices2.

Une brève histoire des méthodes

1631Comenius : apprendre par les choses

Le Tchèque Jan Amos Komenský (1592–1670) écrit des manuels de latin d’un genre nouveau. Janua linguarum reserata (1631) fait apprendre la langue à travers des phrases sur les choses du quotidien ; l’Orbis sensualium pictus (1658) est la première application réussie de l’illustration à l’enseignement, et l’un des livres scolaires les plus diffusés du siècle suivant1. Nos cartes dessinées et les images du cours en descendent.

XIXᵉLa grammaire-traduction

Les langues modernes entrent à l’école et l’on y applique la méthode du latin : des règles, du vocabulaire, des phrases à traduire. En Allemagne, Karl Plötz, prolongeant la grammaire de Johann Seidenstücker, en fait des manuels à grand tirage — le Lehrbuch de Plötz atteint sa 33ᵉ édition en 188078. Un élève de Plötz parlera plus tard d’« un fourré impénétrable de règles de grammaire »7.

1880François Gouin et les séries

Le Français François Gouin (1831–1896) publie à compte d’auteur L’art d’enseigner et d’étudier les langues : on apprend par séries d’actions enchaînées, groupées par thèmes. Sa traduction anglaise (1892) connaît un grand succès9.

1878–1886La méthode directe et le mouvement de la Réforme

En 1878, Maximilian Berlitz (1852–1921) ouvre à Providence une école où l’on n’enseigne que dans la langue cible : objets montrés, gestes, enseignants de langue maternelle, pas de traduction10. En 1882, Wilhelm Viëtor publie sous pseudonyme Der Sprachunterricht muss umkehren !, le manifeste de la Réforme11. L’Anglais Henry Sweet (1845–1912), « l’homme qui apprit la phonétique à l’Europe », met la langue parlée au centre12. En 1886, Paul Passy (1859–1940) fonde à Paris, avec des professeurs de langues, une association pour la notation phonétique, future Association phonétique internationale, dont l’alphabet paraît en 1888131415. Le Danois Otto Jespersen (1860–1943) résume le principe : l’enseignement doit partir de la langue parlée, non de l’écrit16.

1917–1953La méthode orale et le vocabulaire choisi

Harold Palmer (1877–1949) théorise la méthode orale — The Oral Method of Teaching Languages, 1921 — puis dirige à Tokyo, de 1923, un institut de recherche sur l’enseignement de l’anglais17. Son collaborateur A. S. Hornby (1898–1978) compile un dictionnaire pour apprenants, devenu l’Oxford Advanced Learner’s Dictionary1819. Michael West (1888–1973), au Bengale, fait passer la lecture d’abord et construit des livres de lecture à vocabulaire contrôlé, puis publie en 1953 la General Service List, environ 2 000 mots2021. Le psychologue Edward Thorndike (1874–1949) y contribue par ses listes de fréquence (The Teacher’s Word Book, 1921)22.

1942–1960La méthode de l’armée et l’audio-oral

Pendant la guerre, l’armée américaine forme en quelques mois des milliers de soldats : des locuteurs natifs, guidés par des linguistes, font répéter sans relâche les tournures courantes232425. Leonard Bloomfield avait écrit le guide pratique (1942) du programme intensif qui l’a précédée2426. À l’université du Michigan, Charles Fries (1887–1967) puis Robert Lado (1915–1995) bâtissent la méthode orale structurale, avec ses exercices de structures et l’analyse contrastive2728. Elle repose sur le béhaviorisme : la langue y est un ensemble d’habitudes formées par la répétition et le renforcement. B. F. Skinner étend cette vue au langage dans Verbal Behavior (1957). Dans son compte rendu de 1959, Noam Chomsky objecte que l’on produit et comprend sans cesse des phrases jamais entendues : la langue ne se réduit donc pas à des habitudes apprises. Cette critique ébranle le fondement théorique de la méthode, qui décline ensuite2930.

1960–1980La communication et les méthodes « humanistes »

Dell Hymes propose en 1966 la compétence de communication : savoir quoi dire, à qui et quand3132. D. A. Wilkins (Notional Syllabuses, 1976) organise les cours par notions et fonctions ; c’est sa présentation de 1977 qui esquisse les niveaux du Conseil de l’Europe3233. Viennent aussi la Voie silencieuse de Caleb Gattegno (1963), où l’enseignant se tait et l’élève parle34 ; la Réponse physique totale de James Asher, où l’on répond aux ordres par des gestes35 ; la suggestopédie de Georgi Lozanov, souvent jugée pseudo-scientifique36 ; l’apprentissage communautaire du prêtre et psychologue Charles Curran37.

La méthode Callan

La méthode Callan, du nom de son créateur Robin Callan38, est une méthode directe très rapide : le professeur pose chaque question deux fois, très vite, et l’élève répond aussitôt par une phrase complète ; seuls des mots déjà introduits sont employés ; la grammaire n’est pas expliquée mais exercée3940. C’est la mécanique de notre cours oral.

1977–1993L’acquisition

Stephen Krashen formule à partir de 1977 l’hypothèse de l’input : on acquiert une langue en comprenant des messages, les règles apprises ne servant qu’à se corriger41. Tracy Terrell (1943–1991) avait lancé l’Approche naturelle en 1977 ; leur livre commun paraît en 19834243. Merrill Swain (1985) soutient qu’il faut aussi produire : c’est en parlant qu’on remarque ce qu’on ne sait pas dire44. Michael Long (1945–2021)45 insiste sur l’interaction et la négociation du sens46. Michael Lewis (The Lexical Approach, 1993) fait enseigner des blocs de mots plutôt que des mots isolés et des règles47.

1964–1982Engelmann et l’Instruction directe

L’Américain Siegfried « Zig » Engelmann (1931–2019) écrit des leçons entièrement scriptées (DISTAR, 1968), qui obtiennent les meilleurs gains de la grande étude Project Follow Through ; sa Theory of Instruction (1982, avec Douglas Carnine) en donne les principes48. Notre cours lui emprunte le critère de maîtrise, la reprise différée d’une question manquée et les séries d’exemples qui n’enseignent pas de fausse règle.

1967–2001Des méthodes d’auteur

Paul Pimsleur (1927–1976)49 décrit en 1967 le « rappel à intervalles gradués » : 5 secondes, 25, 125… chaque intervalle multiplié par cinq50. Michel Thomas (1914–2005) enseigne en faisant construire des phrases, sans stress, l’enseignant étant responsable de l’apprentissage51. L’interprète hongroise Kató Lomb (1909–2003), une des premières interprètes simultanées, raconte en 1970 comment elle apprend les langues52. En Russie, Ilya Frank publie depuis 2001 des livres où chaque phrase est suivie de sa traduction littérale, puis le passage est repris sans aide53.

1985–2020Les niveaux : DELF et CECR

Le DELF est créé en France par arrêté du 22 mai 198554. Le Cadre européen commun de référence (2001), conduit par John Trim avec Daniel Coste, Brian North et Joseph Sheils, fixe les six niveaux A1–C2 ; son volume complémentaire paraît en 2020553356. Nos ateliers expriment le niveau dans cette échelle.

La mémoire

Hermann Ebbinghaus (1850–1909) mesure sur lui-même, avec des syllabes sans sens, ce que l’on oublie : environ la moitié en une heure, puis de plus en plus lentement. Il observe aussi que 38 répétitions réparties sur trois jours valent 68 répétitions d’affilée657. C’est l’effet d’espacement, cœur de nos cartes.

Adolf Jost (1874–1908) formule en 1897 deux lois : de deux souvenirs d’égale force mais d’âge différent, le plus ancien gagne davantage à être répété, et s’efface plus lentement5859. D’où des intervalles qui s’allongent. Ses lois sont toujours étudiées. Nos cartes devaient porter son nom ; nous y avons renoncé : Jost est aussi l’auteur de Das Recht auf den Tod (1895), brochure considérée comme le point de départ du débat germanophone sur l’euthanasie58.

Edward Thorndike énonce en 1911 la loi de l’effet (une réponse suivie de satisfaction se renforce) et la loi de l’exercice, qu’il abandonnera plus tard6022. Donald Hebb (1904–1985) postule en 1949 qu’une connexion entre deux neurones se renforce quand l’un contribue souvent à activer l’autre ; la formule « cells that fire together wire together » n’est pas de lui, mais de 19922.

Sebastian Leitner (1919–1989) invente en 1972 la boîte à fiches : une carte réussie avance d’un compartiment, une carte ratée revient au premier61. Piotr Woźniak crée le premier programme de répétition espacée, SuperMemo, et son algorithme SM-2 (1987)62. Robert Bjork nomme en 1994 les « difficultés désirables » — espacer, alterner, se tester63 ; Henry Roediger et Jeffrey Karpicke montrent en 2006 que se tester fait mieux retenir que relire64 ; Nicholas Cepeda et ses collègues mesurent en 2008 le meilleur écart entre deux révisions selon la date de l’examen65. K. Anders Ericsson (1947–2020) décrit en 1993 la pratique délibérée66. Enfin Jarrett Ye et ses collègues publient en 2022 l’algorithme FSRS, intégré à Anki en 2023 — c’est lui qui planifie nos cartes6768.

Les mots

George Kingsley Zipf (1902–1950), à Harvard, montre que la fréquence d’un mot est à peu près inversement proportionnelle à son rang : le deuxième mot est deux fois moins fréquent que le premier, le troisième trois fois moins569. Il n’a jamais prétendu en être l’inventeur : le sténographe français Jean-Baptiste Estoup l’avait observé dès 1912, et Edward Condon en 19287071.

Thorndike puis West en tirent des listes pour l’enseignement21. Paul Nation mesure combien de mots il faut pour comprendre un texte et crée avec David Beglar le Vocabulary Size Test (2007)72 ; Batia Laufer fixe les seuils : environ 98 % de mots connus pour lire à l’aise, 95 % au minimum73. Paul Meara met au point le test « oui/non », où l’on dit seulement si l’on connaît chaque mot74 : notre test de vocabulaire en suit le format, avec des mots inventés mêlés aux vrais. Nos ateliers s’appuient sur Lexique, la base de Boris New, Christophe Pallier et leurs collègues, dont les fréquences sont tirées de sous-titres de films75.

Les sons

Le Danois Rasmus Rask publie en 1818 que les consonnes germaniques correspondent régulièrement à celles des autres langues indo-européennes ; Jacob Grimm (1785–1863) énonce la loi en entier dans la deuxième édition de sa Deutsche Grammatik (1822) : p, t, k deviennent f, th, h — latin pater, anglais father376. C’est aussi Jacob qui, avec son frère Wilhelm, recueillit les contes.

Karl Verner (1846–1896) explique en 1875 les exceptions apparentes à cette loi par la place de l’accent indo-européen : les « exceptions » étaient régulières elles aussi, argument majeur pour l’idée de lois phonétiques sans exception477.

Sweet et Passy donnent à l’enseignement un alphabet phonétique ; Daniel Jones (1881–1967) définit les voyelles cardinales, repères pour situer les voyelles de toute langue (1917)78 ; Peter Ladefoged (1925–2006) décrit les sons des langues du monde79. En 2000, Silke Witt et Steve Young proposent la « qualité de prononciation » (GOP), une note par son calculée par un système de reconnaissance vocale : c’est la mesure que notre atelier de prononciation utilise pour dire quel son est juste8081.

Ce que nos ateliers en prennent

AtelierCe qu’il prend
Hebb1949Callan : questions rapides, début de réponse soufflé ; Engelmann : maîtrise et reprise différée ; Palmer et Berlitz : tout à l’oral, dans la langue ; Swain : il faut produire
Grimm1822Krashen : comprendre des messages ; West et Frank : lire d’abord, aide sur le mot sans quitter le texte ; textes gradués B1–B2
Verner1875Passy, Sweet, Jones : l’alphabet phonétique ; Witt et Young : une note par son
Zipf1935Zipf et West : la fréquence ; Nation et Laufer : la couverture ; Meara : le test oui/non ; Lexique : les fréquences du français
Ebbinghaus1885Ebbinghaus et Jost : l’oubli et l’espacement ; Leitner et Woźniak : la boîte, puis l’algorithme ; FSRS : la planification ; Roediger et Karpicke : se tester

Ce qui a inspiré ce projet

Janua ne suit pas une méthode unique : il prend à chacune ce qu’elle fait le mieux. Sept idées, et ceux à qui nous les devons.

Marques

Le cours oral s’inspire de la méthode Callan ; Janua n’a aucun lien avec ses titulaires. « Callan », « Berlitz », « Pimsleur » et « Michel Thomas » sont cités ici comme noms historiques de méthodes ; ce sont, ou peuvent être, des marques de leurs titulaires — PIMSLEUR® est par exemple une marque déposée de Beverly Pimsleur82.

Откуда наши названия

Приложения Janua названы в честь тех, кто открыл закон, на котором приложение держится. Здесь — об этих законах, об истории методов преподавания языков и о людях, которые её делали, — далеко не только о шестерых, чьи имена мы взяли. У каждого факта есть источник внизу страницы.

Названия

ПриложениеНазваниеВ честь чего
всё вместеJanua«Janua linguarum reserata», «Открытая дверь языков» Коменского (1631)1
устный курсHebb1949правило Хебба (1949): связь между нейронами, которые возбуждаются вместе, укрепляется2
чтениеGrimm1822закон Гримма (1822): первое полное изложение передвижения германских согласных3
произношениеVerner1875закон Вернера, открытый в 18754
словарьZipf1935закон Ципфа (1935) о частоте слов5
карточкиEbbinghaus1885кривая забывания и эффект интервалов (1885)6

Почему законы? Потому что каждое приложение один из них применяет. Курс повторяет, пока ответ не станет автоматическим; чтение опирается на тексты, подобранные по уровню; произношение сравнивает звуки; словарь упорядочивает слова по частоте; карточки возвращаются тогда, когда слово вот-вот забудется. Хебб и Эббингауз — психологи, а не лингвисты: правило выбора имени — «открыл закон», и именно их законы работают в этих двух приложениях. У Хебба это аналогия: его правило — о нейронах, а не об упражнениях2.

Краткая история методов

1631Коменский: учить через вещи

Чех Ян Амос Коменский (1592–1670) пишет учебники латыни нового типа. «Janua linguarum reserata» (1631) учит языку на фразах о повседневных вещах; «Orbis sensualium pictus» (1658) — первое удачное применение картинок в обучении и одна из самых распространённых школьных книг следующего века1. Наши нарисованные карточки и картинки курса — оттуда.

XIX в.Грамматико-переводной метод

Новые языки приходят в школу, и их учат как латынь: правила, слова, фразы для перевода. В Германии Карл Плётц, развивая грамматику Иоганна Зайденштюкера, делает на этом многотиражные учебники — «Lehrbuch» Плётца к 1880 году выдержал 33 издания78. Ученик Плётца позже назовёт результат «непроходимой чащей грамматических правил»7.

1880Франсуа Гуэн и серии

Француз Франсуа Гуэн (1831–1896) за свой счёт издаёт «Искусство преподавать и изучать языки»: язык учат сериями связанных действий, сгруппированных по темам. Английский перевод (1892) имел большой успех9.

1878–1886Прямой метод и движение за реформу

В 1878 году Максимилиан Берлиц (1852–1921) открывает в Провиденсе школу, где учат только на изучаемом языке: показ предметов, жесты, носители языка, никакого перевода10. В 1882 году Вильгельм Фиетор под псевдонимом издаёт «Der Sprachunterricht muss umkehren!» — манифест реформы11. Англичанин Генри Суит (1845–1912), «человек, научивший Европу фонетике», ставит в центр устную речь12. В 1886 году Поль Пасси (1859–1940) вместе с учителями языков основывает в Париже Фонетическую ассоциацию учителей — будущую Международную фонетическую ассоциацию; её алфавит выходит в 1888 году131415. Датчанин Отто Есперсен (1860–1943) формулирует принцип: обучение должно идти от устной речи, а не от письменной16.

1917–1953Устный метод и отобранная лексика

Гарольд Палмер (1877–1949) описывает устный метод («The Oral Method of Teaching Languages», 1921), а с 1923 года руководит в Токио институтом исследований преподавания английского17. Его сотрудник А. С. Хорнби (1898–1978) составляет словарь для изучающих — будущий «Oxford Advanced Learner’s Dictionary»1819. Майкл Уэст (1888–1973) в Бенгалии ставит чтение на первое место, делает книги для чтения с контролируемой лексикой и в 1953 году публикует «General Service List» — около 2000 слов2021. Психолог Эдвард Торндайк (1874–1949) участвует в этом своими частотными списками («The Teacher’s Word Book», 1921)22.

1942–1960Армейский и аудиолингвальный метод

В войну армия США за несколько месяцев учит языкам тысячи солдат: носители языка под руководством лингвистов без устали отрабатывают ходовые обороты232425. Практическое руководство (1942) для интенсивной программы, предшествовавшей армейской, написал Леонард Блумфилд2426. В Мичиганском университете Чарльз Фриз (1887–1967), а за ним Роберт Ладо (1915–1995) строят устный структурный метод — дриллы на модели и сопоставительный анализ2728. В основе метода лежал бихевиоризм: язык считали набором привычек, которые вырабатываются повторением и подкреплением. Б. Ф. Скиннер распространил этот взгляд на речь в книге «Verbal Behavior» (1957). Ноам Хомский в рецензии 1959 года возразил: люди постоянно произносят и понимают фразы, которых никогда раньше не слышали, — значит, язык не сводится к заученным привычкам. Эта критика подорвала теоретическую опору метода, и он пошёл на спад2930.

1960–1980Коммуникация и «гуманистические» методы

Делл Хаймс в 1966 году вводит понятие коммуникативной компетенции: знать, что сказать, кому и когда3132. Д. А. Уилкинс («Notional Syllabuses», 1976) строит курс по понятиям и функциям; его доклад 1977 года даёт первый набросок уровней Совета Европы3233. Появляются и «Тихий путь» Калеба Гаттеньо (1963), где учитель молчит, а говорит ученик34; «Полный физический отклик» Джеймса Ашера, где на команды отвечают движениями35; суггестопедия Георгия Лозанова, которую часто называют псевдонаучной36; общинное обучение священника и психолога Чарльза Каррана37.

Метод Каллана

Метод Каллана, названный по имени создателя, Робина Каллана38, — очень быстрый прямой метод: преподаватель задаёт каждый вопрос дважды, очень быстро, и ученик сразу отвечает полной фразой; используются только уже введённые слова; грамматику не объясняют, а отрабатывают3940. Это механика нашего устного курса.

1977–1993Усвоение

Стивен Крашен с 1977 года развивает гипотезу ввода: язык усваивается, когда мы понимаем сообщения, а выученные правила служат только для самоконтроля41. Трейси Террелл (1943–1991) ещё в 1977 году предложил «Естественный подход»; их общая книга вышла в 1983 году4243. Меррилл Суэйн (1985) утверждает, что нужно и самому производить речь: только так замечаешь, чего сказать не можешь44. Майкл Лонг (1945–2021)45 подчёркивает роль общения и согласования смысла46. Майкл Льюис («The Lexical Approach», 1993) предлагает учить готовыми сочетаниями слов, а не отдельными словами и правилами47.

1964–1982Энгельман и Direct Instruction

Американец Зигфрид «Зиг» Энгельман (1931–2019) пишет полностью расписанные уроки (DISTAR, 1968), которые показали лучший результат в крупном исследовании Project Follow Through; принципы изложены в «Theory of Instruction» (1982, с Дугласом Карнином)48. Наш курс берёт у него критерий усвоения, отложенную перепроверку пропущенного вопроса и наборы примеров, которые не учат ложному правилу.

1967–2001Авторские методы

Пол Пимслер (1927–1976)49 в 1967 году описывает «припоминание с нарастающими интервалами»: 5 секунд, 25, 125… каждый интервал впятеро длиннее50. Мишель Томас (1914–2005) учит, предлагая ученику самому строить фразы, без стресса, и считает ответственным за результат учителя51. Венгерская переводчица Като Ломб (1909–2003), одна из первых синхронных переводчиц, в 1970 году рассказывает, как учит языки52. В России Илья Франк с 2001 года издаёт книги, где за каждой фразой идёт её дословный перевод, а потом тот же отрывок без подсказок53.

1985–2020Уровни: DELF и CEFR

DELF учреждён во Франции приказом от 22 мая 1985 года54. Общеевропейские компетенции владения языком (2001), подготовленные под руководством Джона Трима вместе с Даниэлем Костом, Брайаном Нортом и Джозефом Шейлсом, задают шесть уровней A1–C2; дополнительный том вышел в 2020 году553356. Наши приложения выражают уровень по этой шкале.

Память

Герман Эббингауз (1850–1909) на себе, с бессмысленными слогами, измеряет забывание: около половины за час, а дальше всё медленнее. Он же замечает, что 38 повторений, распределённых на три дня, дают то же, что 68 подряд657. Это эффект интервалов — сердце наших карточек.

Адольф Йост (1874–1908) в 1897 году формулирует два закона: из двух одинаково прочных воспоминаний разного возраста старое больше выигрывает от повторения и медленнее забывается5859. Отсюда растущие интервалы. Его законы изучают до сих пор. Карточки должны были носить его имя; мы отказались: Йост — также автор брошюры «Das Recht auf den Tod» (1895), с которой принято начинать немецкоязычную дискуссию об эвтаназии58.

Эдвард Торндайк в 1911 году формулирует закон эффекта (ответ, за которым следует удовлетворение, закрепляется) и закон упражнения, от которого позже откажется6022. Дональд Хебб (1904–1985) в 1949 году постулирует, что связь между двумя нейронами крепнет, когда один часто участвует в возбуждении другого; фраза «cells that fire together wire together» не его, она появилась в 1992 году2.

Себастьян Лейтнер (1919–1989) в 1972 году придумывает ящик с карточками: верно отвеченная карточка идёт в следующее отделение, ошибочная — обратно в первое61. Пётр Возняк создаёт первую программу интервального повторения, SuperMemo, и её алгоритм SM-2 (1987)62. Роберт Бьорк в 1994 году называет «желательные трудности» — разносить во времени, чередовать, проверять себя63; Генри Рёдигер и Джеффри Карпик в 2006 году показывают, что проверка себя помогает запомнить лучше, чем перечитывание64; Николас Сепеда с коллегами в 2008 году измеряют лучший промежуток между повторениями в зависимости от того, когда экзамен65. К. Андерс Эрикссон (1947–2020) в 1993 году описывает осознанную практику66. И наконец Джаррет Е (Jarrett Ye) с коллегами в 2022 году публикуют алгоритм FSRS, с 2023 года встроенный в Anki, — именно он планирует наши карточки6768.

Слова

Джордж Кингсли Ципф (1902–1950) в Гарварде показывает, что частота слова примерно обратно пропорциональна его рангу: второе по частоте слово встречается вдвое реже первого, третье — втрое569. Он никогда не утверждал, что открыл это первым: французский стенограф Жан-Батист Эступ заметил закономерность ещё в 1912 году, Эдвард Кондон — в 1928-м7071.

Торндайк, а за ним Уэст делают из частот списки для обучения21. Пол Нейшн измеряет, сколько слов нужно, чтобы понять текст, и вместе с Дэвидом Бегларом создаёт Vocabulary Size Test (2007)72; Батия Лауфер задаёт пороги: около 98 % знакомых слов для свободного чтения, 95 % — минимум73. Пол Мира разрабатывает тест «да/нет», где отвечают только, знакомо ли слово74: наш тест словарного запаса устроен так же, с выдуманными словами среди настоящих. Наши приложения опираются на Lexique — базу Бориса Нью, Кристофа Палье и их коллег, где частоты посчитаны по субтитрам фильмов75.

Звуки

Датчанин Расмус Раск в 1818 году публикует наблюдение, что германские согласные регулярно соответствуют согласным других индоевропейских языков; Якоб Гримм (1785–1863) излагает закон целиком во втором издании «Deutsche Grammatik» (1822): p, t, k становятся f, th, h — латинское pater, английское father376. И сказки вместе с братом Вильгельмом собирал тоже Якоб.

Карл Вернер (1846–1896) в 1875 году объясняет кажущиеся исключения из этого закона местом индоевропейского ударения: «исключения» тоже оказались закономерными — важный довод в пользу идеи звуковых законов без исключений477.

Суит и Пасси дают обучению фонетический алфавит; Дэниел Джонс (1881–1967) вводит кардинальные гласные — ориентиры, по которым можно расположить гласные любого языка (1917)78; Питер Ладефогед (1925–2006) описывает звуки языков мира79. В 2000 году Силке Витт и Стив Янг предлагают «качество произношения» (GOP) — оценку каждого звука, которую вычисляет система распознавания речи: этой мерой наше приложение произношения и определяет, какой звук верен8081.

Что берут наши приложения

ПриложениеЧто берёт
Hebb1949Каллан: быстрые вопросы, подсказанное начало ответа; Энгельман: критерий усвоения и отложенная перепроверка; Палмер и Берлиц: всё устно и на изучаемом языке; Суэйн: надо говорить
Grimm1822Крашен: понимать сообщения; Уэст и Франк: сначала чтение, помощь со словом, не уходя из текста; тексты по уровням B1–B2
Verner1875Пасси, Суит, Джонс: фонетический алфавит; Витт и Янг: оценка каждого звука
Zipf1935Ципф и Уэст: частота; Нейшн и Лауфер: покрытие текста; Мира: тест «да/нет»; Lexique: частоты французского
Ebbinghaus1885Эббингауз и Йост: забывание и интервалы; Лейтнер и Возняк: ящик, потом алгоритм; FSRS: расписание; Рёдигер и Карпик: проверять себя

Что вдохновило этот проект

Janua не следует одному методу: у каждого он берёт то, что тот делает лучше всего. Вот семь идей и те, кому мы ими обязаны.

Товарные знаки

Устный курс вдохновлён методом Каллана; Janua никак не связана с его правообладателями. «Callan», «Berlitz», «Pimsleur» и «Michel Thomas» упомянуты здесь как исторические названия методов; это товарные знаки их владельцев или могут ими быть — например, PIMSLEUR® зарегистрирован на Беверли Пимслер82.

Where our names come from

Janua’s apps are named after people who discovered a law the app works by. This page is about those laws, the history of language-teaching methods and the people who made it — far beyond the six names we took. Every fact links to its source at the bottom of the page.

The names

AppNameAfter
the wholeJanuaComenius’ Janua linguarum reserata, “the door of languages unlocked” (1631)1
spoken courseHebb1949Hebb’s rule (1949): a connection between two neurons that fire together grows stronger2
readerGrimm1822Grimm’s law (1822): the first full statement of the Germanic consonant shift3
pronunciationVerner1875Verner’s law, found in 18754
dictionaryZipf1935Zipf’s law (1935) of word frequency5
cardsEbbinghaus1885the forgetting curve and the spacing effect (1885)6

Why laws? Because each app applies one. The course repeats until the answer comes by itself; the reader rests on graded texts; the pronunciation trainer compares sounds; the dictionary ranks words by frequency; the cards come back just when you were about to forget. Hebb and Ebbinghaus were psychologists, not linguists: the naming rule was “discovered a law”, and theirs are the laws these two apps apply. For Hebb it is an analogy: his rule is about neurons, not drills2.

A short history of the methods

1631Comenius: learning through things

The Czech Jan Amos Komenský (1592–1670) wrote Latin textbooks of a new kind. Janua linguarum reserata (1631) taught the language through sentences about everyday things; the Orbis sensualium pictus (1658) was the first successful use of pictures in teaching and one of the most widely circulated schoolbooks of the following century1. Our drawn cards and the course’s pictures descend from it.

1800sGrammar–translation

Modern languages entered schools and were taught like Latin: rules, vocabulary, sentences to translate. In Germany Karl Plötz, building on Johann Seidenstücker’s grammar, turned this into best-selling textbooks — Plötz’s Lehrbuch reached its 33rd edition in 188078. One of his students later called the result “an impenetrable thicket of grammatical rules”7.

1880François Gouin and the series

The Frenchman François Gouin (1831–1896) published, at his own expense, L’art d’enseigner et d’étudier les langues: a language learned through series of linked actions grouped by theme. Its English translation (1892) was a great success9.

1878–1886The direct method and the Reform Movement

In 1878 Maximilian Berlitz (1852–1921) opened a school in Providence that taught only in the target language: objects shown, gestures, native-speaker teachers, no translation10. In 1882 Wilhelm Viëtor published, under a pseudonym, Der Sprachunterricht muss umkehren!, the manifesto of the Reform11. The Englishman Henry Sweet (1845–1912), “the man who taught Europe phonetics”, put the spoken language first12. In 1886 Paul Passy (1859–1940) founded in Paris the Phonetic Teachers’ Association, later the International Phonetic Association, whose alphabet appeared in 1888131415. The Dane Otto Jespersen (1860–1943) summed up the principle: teaching should start from the spoken language, not the written one16.

1917–1953The oral method and chosen vocabulary

Harold Palmer (1877–1949) set out the oral method — The Oral Method of Teaching Languages, 1921 — and from 1923 directed an institute for research in English teaching in Tokyo17. His colleague A. S. Hornby (1898–1978) compiled a learner’s dictionary, today’s Oxford Advanced Learner’s Dictionary1819. Michael West (1888–1973), in Bengal, put reading first, built readers on controlled vocabulary and in 1953 published the General Service List of about 2,000 words2021. The psychologist Edward Thorndike (1874–1949) contributed his frequency lists (The Teacher’s Word Book, 1921)22.

1942–1960The Army Method and audio-lingualism

During the Second World War the US Army taught languages to thousands of soldiers in a few months: native speakers, supervised by linguists, drilled everyday expressions relentlessly232425. Leonard Bloomfield had written the practical guide (1942) for the intensive programme that preceded it2426. At the University of Michigan, Charles Fries (1887–1967) and then Robert Lado (1915–1995) built the aural-oral method, with pattern drills and contrastive analysis2728. It rested on behaviourism, which treated language as a set of habits formed by repetition and reinforcement. B. F. Skinner extended that view to speech in Verbal Behavior (1957). In his 1959 review, Noam Chomsky objected that people constantly produce and understand sentences they have never heard, so language cannot be reduced to learned habits. The critique undermined the method’s theoretical basis, and it went into decline2930.

1960–1980Communication and the “humanistic” methods

Dell Hymes proposed communicative competence in 1966: knowing what to say, to whom and when3132. D. A. Wilkins (Notional Syllabuses, 1976) organised courses by notions and functions; his 1977 talk first sketched the Council of Europe levels3233. There were also Caleb Gattegno’s Silent Way (1963), where the teacher is silent and the learner speaks34; James Asher’s Total Physical Response, answering commands with actions35; Georgi Lozanov’s suggestopedia, often called pseudo-scientific36; and Community Language Learning by the priest and psychologist Charles Curran37.

The Callan Method

The Callan Method, named after its creator Robin Callan38, is a very fast direct method: the teacher asks every question twice, very fast, and the learner answers at once in a full sentence; only words already introduced are used; grammar is not explained but drilled3940. It is the mechanics of our spoken course.

1977–1993Acquisition

From 1977 Stephen Krashen developed the input hypothesis: a language is acquired by understanding messages, and learned rules serve only to correct oneself41. Tracy Terrell (1943–1991) had launched the Natural Approach in 1977; their joint book appeared in 19834243. Merrill Swain (1985) argued that learners also need to produce: speaking is how you notice what you cannot yet say44. Michael Long (1945–2021)45 stressed interaction and the negotiation of meaning46. Michael Lewis (The Lexical Approach, 1993) argued for teaching chunks of words rather than single words plus rules47.

1964–1982Engelmann and Direct Instruction

The American Siegfried “Zig” Engelmann (1931–2019) wrote fully scripted lessons (DISTAR, 1968), which showed the highest gains in the large Project Follow Through study; Theory of Instruction (1982, with Douglas Carnine) set out the principles48. Our course takes from him the mastery criterion, the delayed re-test of a missed question, and sets of examples that teach no false rule.

1967–2001Methods by their authors

Paul Pimsleur (1927–1976)49 described “graduated interval recall” in 1967: 5 seconds, 25, 125… each interval five times the last50. Michel Thomas (1914–2005) taught by having learners build sentences themselves, without stress, the teacher being responsible for the learning51. The Hungarian interpreter Kató Lomb (1909–2003), one of the first simultaneous interpreters, told in 1970 how she learned languages52. In Russia, Ilya Frank has since 2001 published books in which each sentence is followed by its literal translation, then the passage is repeated without help53.

1985–2020Levels: DELF and the CEFR

France created the DELF by an order of 22 May 198554. The Common European Framework of Reference (2001), led by John Trim with Daniel Coste, Brian North and Joseph Sheils, set the six levels A1–C2; its Companion Volume appeared in 2020553356. Our apps state levels on this scale.

Memory

Hermann Ebbinghaus (1850–1909) measured on himself, with nonsense syllables, what we forget: about half within an hour, then more and more slowly. He also found that 38 repetitions spread over three days did as much as 68 in a row657. This is the spacing effect, the heart of our cards.

Adolf Jost (1874–1908) stated two laws in 1897: of two memories of equal strength but different age, the older one gains more from repetition and fades more slowly5859. Hence intervals that grow. His laws are still studied. Our cards were to bear his name; we decided against it: Jost also wrote Das Recht auf den Tod (1895), the pamphlet regarded as the start of the German-language debate on euthanasia58.

Edward Thorndike stated in 1911 the law of effect (a response followed by satisfaction is strengthened) and the law of exercise, which he later abandoned6022. Donald Hebb (1904–1985) postulated in 1949 that a connection between two neurons grows stronger when one repeatedly helps fire the other; the phrase “cells that fire together wire together” is not his but dates from 19922.

Sebastian Leitner (1919–1989) invented the card box in 1972: a card answered correctly moves one compartment forward, a missed one goes back to the first61. Piotr Woźniak created the first spaced-repetition program, SuperMemo, and its SM-2 algorithm (1987)62. Robert Bjork named “desirable difficulties” in 1994 — spacing, interleaving, testing yourself63; Henry Roediger and Jeffrey Karpicke showed in 2006 that testing yourself beats rereading64; Nicholas Cepeda and colleagues measured in 2008 the best gap between reviews for a given test date65. K. Anders Ericsson (1947–2020) described deliberate practice in 199366. Finally Jarrett Ye and colleagues published the FSRS algorithm in 2022, built into Anki in 2023 — it is what schedules our cards6768.

Words

George Kingsley Zipf (1902–1950), at Harvard, showed that a word’s frequency is roughly inversely proportional to its rank: the second word is half as frequent as the first, the third a third as frequent569. He never claimed to have originated it: the French stenographer Jean-Baptiste Estoup had observed it by 1912, and Edward Condon in 19287071.

Thorndike and then West turned frequencies into teaching lists21. Paul Nation measured how many words it takes to understand a text and, with David Beglar, created the Vocabulary Size Test (2007)72; Batia Laufer set the thresholds: about 98 % known words to read comfortably, 95 % at least73. Paul Meara developed the yes/no test, in which you only say whether you know each word74: our vocabulary test follows that format, with invented words mixed among the real ones. Our apps rely on Lexique, the database of Boris New, Christophe Pallier and colleagues, with frequencies counted in film subtitles75.

Sounds

The Dane Rasmus Rask published in 1818 that Germanic consonants correspond regularly to those of other Indo-European languages; Jacob Grimm (1785–1863) stated the law in full in the second edition of his Deutsche Grammatik (1822): p, t, k become f, th, h — Latin pater, English father376. It was Jacob, too, who collected the tales with his brother Wilhelm.

Karl Verner (1846–1896) explained in 1875 the apparent exceptions to that law by the place of the Indo-European accent: the “exceptions” were regular too — a major argument for sound laws without exceptions477.

Sweet and Passy gave teaching a phonetic alphabet; Daniel Jones (1881–1967) defined the cardinal vowels, fixed points for placing the vowels of any language (1917)78; Peter Ladefoged (1925–2006) described the sounds of the world’s languages79. In 2000 Silke Witt and Steve Young proposed Goodness of Pronunciation (GOP), a score per sound computed by a speech recogniser: it is the measure our pronunciation app uses to tell which sound is right8081.

What our apps take

AppWhat it takes
Hebb1949Callan: fast questions, the start of the answer prompted; Engelmann: mastery and delayed re-test; Palmer and Berlitz: all spoken, all in the language; Swain: you have to produce
Grimm1822Krashen: understanding messages; West and Frank: reading first, help with a word without leaving the text; graded texts B1–B2
Verner1875Passy, Sweet, Jones: the phonetic alphabet; Witt and Young: a score per sound
Zipf1935Zipf and West: frequency; Nation and Laufer: coverage; Meara: the yes/no test; Lexique: French frequencies
Ebbinghaus1885Ebbinghaus and Jost: forgetting and spacing; Leitner and Woźniak: the box, then the algorithm; FSRS: scheduling; Roediger and Karpicke: testing yourself

What inspired this project

Janua follows no single method: it takes from each what it does best. Seven ideas, and the people we owe them to.

Trademarks

The spoken course is inspired by the Callan Method; Janua is not affiliated with its owners. “Callan”, “Berlitz”, “Pimsleur” and “Michel Thomas” are named here as historical names of methods; they are, or may be, trademarks of their owners — PIMSLEUR®, for instance, is a registered trademark of Beverly Pimsleur82.

Звідки наші назви

Застосунки Janua названо на честь тих, хто відкрив закон, на якому застосунок тримається. Тут — про ці закони, про історію методів навчання мов і про людей, які її творили, — і далеко не лише про шістьох, чиї імена ми взяли. Кожен факт має джерело внизу сторінки.

Назви

ЗастосунокНазваНа честь чого
усе разомJanua«Janua linguarum reserata», «Відчинені двері мов» Коменського (1631)1
усний курсHebb1949правило Гебба (1949): зв’язок між нейронами, які збуджуються разом, зміцнюється2
читанняGrimm1822закон Ґрімма (1822): перший повний виклад пересуву германських приголосних3
вимоваVerner1875закон Вернера, відкритий 1875 року4
словникZipf1935закон Ципфа (1935) про частоту слів5
карткиEbbinghaus1885крива забування й ефект інтервалів (1885)6

Чому закони? Бо кожен застосунок застосовує один із них. Курс повторює, доки відповідь не стане автоматичною; читання спирається на тексти, дібрані за рівнем; вимова порівнює звуки; словник упорядковує слова за частотою; картки повертаються тоді, коли слово ось-ось забудеться. Гебб і Еббінгауз — психологи, а не лінгвісти: правило вибору імені — «відкрив закон», і саме їхні закони працюють у цих двох застосунках. У Гебба це аналогія: його правило — про нейрони, а не про вправи2.

Коротка історія методів

1631Коменський: навчати через речі

Чех Ян Амос Коменський (1592–1670) пише підручники латини нового типу. «Janua linguarum reserata» (1631) навчає мови на фразах про повсякденні речі; «Orbis sensualium pictus» (1658) — перше вдале застосування малюнків у навчанні й одна з найпоширеніших шкільних книжок наступного століття1. Наші намальовані картки й малюнки курсу — звідти.

XIX ст.Граматико-перекладний метод

Нові мови приходять до школи, і їх навчають як латини: правила, слова, речення для перекладу. У Німеччині Карл Плетц, розвиваючи граматику Йоганна Зайденштюкера, створює на цьому багатотиражні підручники — «Lehrbuch» Плетца до 1880 року витримав 33 видання78. Учень Плетца згодом назве результат «непрохідними хащами граматичних правил»7.

1880Франсуа Гуен і серії

Француз Франсуа Гуен (1831–1896) власним коштом видає «Мистецтво викладати й вивчати мови»: мови навчають серіями пов’язаних дій, згрупованих за темами. Англійський переклад (1892) мав великий успіх9.

1878–1886Прямий метод і рух за реформу

1878 року Максиміліан Берліц (1852–1921) відкриває в Провіденсі школу, де навчають лише мовою, що її вивчають: показ предметів, жести, носії мови, жодного перекладу10. 1882 року Вільгельм Фієтор під псевдонімом видає «Der Sprachunterricht muss umkehren!» — маніфест реформи11. Англієць Генрі Світ (1845–1912), «людина, що навчила Європу фонетики», ставить у центр усне мовлення12. 1886 року Поль Пассі (1859–1940) разом з учителями мов засновує в Парижі Фонетичну асоціацію вчителів — майбутню Міжнародну фонетичну асоціацію; її алфавіт виходить 1888 року131415. Данець Отто Єсперсен (1860–1943) формулює принцип: навчання має йти від усного мовлення, а не від писемного16.

1917–1953Усний метод і дібрана лексика

Гарольд Палмер (1877–1949) описує усний метод («The Oral Method of Teaching Languages», 1921), а з 1923 року очолює в Токіо інститут досліджень викладання англійської17. Його співробітник А. С. Горнбі (1898–1978) укладає словник для тих, хто вивчає мову, — майбутній «Oxford Advanced Learner’s Dictionary»1819. Майкл Вест (1888–1973) у Бенгалії ставить читання на перше місце, створює книжки для читання з контрольованою лексикою і 1953 року публікує «General Service List» — близько 2000 слів2021. Психолог Едвард Торндайк (1874–1949) долучається до цього своїми частотними списками («The Teacher’s Word Book», 1921)22.

1942–1960Армійський та аудіолінгвальний метод

Під час війни армія США за кілька місяців навчає мов тисячі солдатів: носії мови під керівництвом лінгвістів невтомно відпрацьовують уживані звороти232425. Практичний посібник (1942) для інтенсивної програми, що передувала армійській, написав Леонард Блумфілд2426. У Мічиганському університеті Чарлз Фріз (1887–1967), а за ним Роберт Ладо (1915–1995) будують усний структурний метод — дрили на моделях і зіставний аналіз2728. В основі методу лежав біхевіоризм: мову вважали набором звичок, що виробляються повторенням і підкріпленням. Б. Ф. Скіннер поширив цей погляд на мовлення в книжці «Verbal Behavior» (1957). Ноам Хомський у рецензії 1959 року заперечив: люди постійно вимовляють і розуміють речення, яких ніколи раніше не чули, — отже, мова не зводиться до завчених звичок. Ця критика підважила теоретичну опору методу, і він занепав2930.

1960–1980Комунікація і «гуманістичні» методи

Делл Гаймс 1966 року запроваджує поняття комунікативної компетенції: знати, що сказати, кому й коли3132. Д. А. Вілкінс («Notional Syllabuses», 1976) будує курс за поняттями й функціями; його доповідь 1977 року дає перший начерк рівнів Ради Європи3233. З’являються й «Мовчазний шлях» Калеба Ґаттеньо (1963), де вчитель мовчить, а говорить учень34; «Повна фізична реакція» Джеймса Ешера, де на команди відповідають рухами35; сугестопедія Георгія Лозанова, яку часто називають псевдонауковою36; спільнотне навчання священника й психолога Чарлза Каррана37.

Метод Каллана

Метод Каллана, названий на ім’я творця, Робіна Каллана38, — дуже швидкий прямий метод: викладач ставить кожне запитання двічі, дуже швидко, і учень одразу відповідає повним реченням; уживають лише вже введені слова; граматику не пояснюють, а відпрацьовують3940. Це механіка нашого усного курсу.

1977–1993Засвоєння

Стівен Крашен від 1977 року розвиває гіпотезу вхідних даних: мову засвоюємо, коли розуміємо повідомлення, а вивчені правила слугують лише для самоконтролю41. Трейсі Террелл (1943–1991) ще 1977 року запропонував «Природний підхід»; їхня спільна книжка вийшла 1983 року4243. Меррілл Свейн (1985) стверджує, що треба й самому продукувати мовлення: лише так помічаєш, чого сказати не можеш44. Майкл Лонг (1945–2021)45 наголошує на ролі спілкування й узгодження змісту46. Майкл Льюїс («The Lexical Approach», 1993) пропонує навчати готовими сполученнями слів, а не окремими словами й правилами47.

1964–1982Енгельман і Direct Instruction

Американець Зіґфрід «Зіґ» Енгельман (1931–2019) пише повністю розписані уроки (DISTAR, 1968), які показали найкращий результат у великому дослідженні Project Follow Through; принципи викладено в «Theory of Instruction» (1982, з Дугласом Карніном)48. Наш курс бере в нього критерій засвоєння, відкладену перевірку пропущеного запитання і набори прикладів, які не навчають хибного правила.

1967–2001Авторські методи

Пол Пімслер (1927–1976)49 1967 року описує «пригадування з наростаючими інтервалами»: 5 секунд, 25, 125… кожен інтервал уп’ятеро довший50. Мішель Томас (1914–2005) навчає, пропонуючи учневі самому будувати речення, без стресу, і вважає відповідальним за результат учителя51. Угорська перекладачка Като Ломб (1909–2003), одна з перших синхронних перекладачок, 1970 року розповідає, як вивчає мови52. У Росії Ілля Франк від 2001 року видає книжки, де за кожною фразою йде її дослівний переклад, а потім той самий уривок без підказок53.

1985–2020Рівні: DELF і CEFR

DELF запроваджено у Франції наказом від 22 травня 1985 року54. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти (2001), підготовлені під керівництвом Джона Тріма разом із Даніелем Костом, Браяном Нортом і Джозефом Шейлзом, задають шість рівнів A1–C2; додатковий том вийшов 2020 року553356. Наші застосунки виражають рівень за цією шкалою.

Пам’ять

Герман Еббінгауз (1850–1909) на собі, з беззмістовними складами, вимірює забування: близько половини за годину, а далі дедалі повільніше. Він же помічає, що 38 повторень, розподілених на три дні, дають те саме, що 68 поспіль657. Це ефект інтервалів — серце наших карток.

Адольф Йост (1874–1908) 1897 року формулює два закони: з двох однаково міцних спогадів різного віку старіший більше виграє від повторення і повільніше забувається5859. Звідси зростаючі інтервали. Його закони вивчають досі. Картки мали носити його ім’я; ми відмовилися: Йост — також автор брошури «Das Recht auf den Tod» (1895), з якої прийнято починати німецькомовну дискусію про евтаназію58.

Едвард Торндайк 1911 року формулює закон ефекту (відповідь, за якою настає задоволення, закріплюється) і закон вправи, від якого згодом відмовиться6022. Дональд Гебб (1904–1985) 1949 року постулює, що зв’язок між двома нейронами міцнішає, коли один часто бере участь у збудженні іншого; фраза «cells that fire together wire together» не його, вона з’явилася 1992 року2.

Себастьян Лейтнер (1919–1989) 1972 року вигадує скриньку з картками: картка з правильною відповіддю йде в наступне відділення, з помилкою — назад у перше61. Пьотр Возняк створює першу програму інтервального повторення, SuperMemo, і її алгоритм SM-2 (1987)62. Роберт Бйорк 1994 року називає «бажані труднощі» — рознесення в часі, чергування, самоперевірку63; Генрі Редіґер і Джеффрі Карпік 2006 року показують, що самоперевірка допомагає запам’ятати краще, ніж перечитування64; Ніколас Сепеда з колегами 2008 року вимірюють найкращий проміжок між повтореннями залежно від того, коли іспит65. К. Андерс Еріксон (1947–2020) 1993 року описує свідому практику66. І нарешті Джаррет Є (Jarrett Ye) з колегами 2022 року публікують алгоритм FSRS, з 2023 року вбудований в Anki, — саме він планує наші картки6768.

Слова

Джордж Кінгслі Ципф (1902–1950) у Гарварді показує, що частота слова приблизно обернено пропорційна його рангу: друге за частотою слово трапляється вдвічі рідше за перше, третє — утричі569. Він ніколи не стверджував, що відкрив це першим: французький стенограф Жан-Батист Еступ помітив закономірність ще 1912 року, Едвард Кондон — у 1928-му7071.

Торндайк, а за ним Вест роблять із частот списки для навчання21. Пол Нейшн вимірює, скільки слів потрібно, щоб зрозуміти текст, і разом з Девідом Бегларом створює Vocabulary Size Test (2007)72; Батія Лауфер задає пороги: близько 98 % знайомих слів для вільного читання, 95 % — мінімум73. Пол Міра розробляє тест «так/ні», де відповідають лише, чи знайоме слово74: наш тест словникового запасу влаштовано так само, з вигаданими словами серед справжніх. Наші застосунки спираються на Lexique — базу Бориса Нью, Крістофа Пальє та їхніх колег, де частоти пораховано за субтитрами фільмів75.

Звуки

Данець Расмус Раск 1818 року публікує спостереження, що германські приголосні регулярно відповідають приголосним інших індоєвропейських мов; Якоб Ґрімм (1785–1863) викладає закон повністю в другому виданні «Deutsche Grammatik» (1822): p, t, k стають f, th, h — латинське pater, англійське father376. І казки разом із братом Вільгельмом збирав теж Якоб.

Карл Вернер (1846–1896) 1875 року пояснює удавані винятки з цього закону місцем індоєвропейського наголосу: «винятки» теж виявилися закономірними — вагомий аргумент на користь ідеї звукових законів без винятків477.

Світ і Пассі дають навчанню фонетичний алфавіт; Деніел Джонс (1881–1967) запроваджує кардинальні голосні — орієнтири, за якими можна розташувати голосні будь-якої мови (1917)78; Пітер Ладефоґед (1925–2006) описує звуки мов світу79. 2000 року Зільке Вітт і Стів Янг пропонують «якість вимови» (GOP) — оцінку кожного звука, яку обчислює система розпізнавання мовлення: цією мірою наш застосунок вимови й визначає, який звук правильний8081.

Що беруть наші застосунки

ЗастосунокЩо бере
Hebb1949Каллан: швидкі запитання, підказаний початок відповіді; Енгельман: критерій засвоєння і відкладена перевірка; Палмер і Берліц: усе усно й мовою, що її вивчають; Свейн: треба говорити
Grimm1822Крашен: розуміти повідомлення; Вест і Франк: спершу читання, допомога зі словом, не виходячи з тексту; тексти за рівнями B1–B2
Verner1875Пассі, Світ, Джонс: фонетичний алфавіт; Вітт і Янг: оцінка кожного звука
Zipf1935Ципф і Вест: частота; Нейшн і Лауфер: покриття тексту; Міра: тест «так/ні»; Lexique: частоти французької
Ebbinghaus1885Еббінгауз і Йост: забування та інтервали; Лейтнер і Возняк: скринька, потім алгоритм; FSRS: розклад; Редіґер і Карпік: перевіряти себе

Що надихнуло цей проєкт

Janua не дотримується одного методу: з кожного вона бере те, що той робить найкраще. Ось сім ідей і ті, кому ми ними завдячуємо.

Торговельні марки

Усний курс натхненний методом Каллана; Janua ніяк не пов’язана з його правовласниками. «Callan», «Berlitz», «Pimsleur» і «Michel Thomas» згадано тут як історичні назви методів; це торговельні марки їхніх власників або можуть ними бути — наприклад, PIMSLEUR® зареєстровано на Беверлі Пімслер82.

SourcesИсточникиSourcesДжерела

Consultées le 13 novembre 2026. Là où les sources divergent, la page retient la date la plus sûre.Проверены 13 ноября 2026 года. Где источники расходятся, на странице — наиболее надёжная дата.Checked on 13 November 2026. Where sources disagree, the page gives the safest date.Перевірено 13 листопада 2026 року. Де джерела розходяться, на сторінці — найнадійніша дата.

  1. John Amos Comenius — Wikipedia
  2. Hebbian theory — Wikipedia
  3. Grimm’s law — Wikipedia
  4. Verner’s law — Wikipedia
  5. Zipf’s law — Wikipedia
  6. H. Ebbinghaus, Memory (1885), § 34 — Classics in the History of Psychology
  7. Grammar–translation method — Wikipedia
  8. Karl Plötz — Deutsche Biographie
  9. François Gouin — Wikipédia
  10. Maximilian Berlitz — Wikipedia
  11. Wilhelm Viëtor — Wikipedia
  12. Henry Sweet — Wikipedia
  13. Paul Passy — Wikipedia
  14. International Phonetic Association — Wikipedia
  15. History of the International Phonetic Alphabet — Wikipedia
  16. Otto Jespersen — Wikipedia
  17. Harold E. Palmer — Wikipedia
  18. A. S. Hornby — Warwick ELT Archive
  19. Albert Sydney Hornby — Wikipedia
  20. Michael West — Warwick ELT Archive
  21. General Service List — Wikipedia
  22. Edward Thorndike — Wikipedia
  23. Army Specialized Training Program — Wikipedia
  24. J. M. Cowan, “American Linguistics in Peace and at War” (1991)
  25. “The Army Specialized Training Program” — American Diplomacy (1998)
  26. Leonard Bloomfield — Wikipedia
  27. Charles Carpenter Fries — Wikipedia
  28. Robert Lado — Wikipedia
  29. Audio-lingual method — Wikipedia
  30. Verbal Behavior (Skinner, 1957) and Chomsky’s review (1959) — Wikipedia
  31. Dell Hymes — Wikipedia
  32. Communicative language teaching — Wikipedia
  33. Conseil de l’Europe, Forum intergouvernemental 2007 — rapport
  34. Caleb Gattegno — Wikipedia
  35. Total physical response — Wikipedia
  36. Suggestopedia — Wikipedia
  37. Community language learning — Wikipedia
  38. Robin Callan — Wikitia (a wiki, not Wikipedia)
  39. Callan Method — official site
  40. “In defence of Callan and other behaviourist methodologies” — Pavilion ELT
  41. Input hypothesis (Krashen) — Wikipedia
  42. Natural approach — Wikipedia
  43. Tracy D. Terrell — Wikipedia
  44. Comprehensible output (Swain) — Wikipedia
  45. Michael Long — Wikipedia
  46. Interaction hypothesis (Long) — Wikipedia
  47. Michael Lewis — tribute by Hugh Dellar (2019)
  48. Siegfried Engelmann — Wikipedia
  49. Paul Pimsleur — Wikipedia
  50. P. Pimsleur, “A Memory Schedule”, The Modern Language Journal 51(2), 1967
  51. Michel Thomas — Wikipedia
  52. Kató Lomb — Wikipedia
  53. Ilya Frank’s reading method — Esperanto-USA bulletin (2010)
  54. Diplôme d’études en langue française — Wikipédia
  55. Cadre européen commun de référence pour les langues — Wikipédia
  56. Common European Framework of Reference for Languages — Wikipedia
  57. H. Ebbinghaus, Memory (1885), §§ 27–30
  58. Adolf Jost — Wikipedia (de)
  59. Jost’s laws — Loterre psychology thesaurus
  60. E. L. Thorndike, Animal Intelligence (1911), ch. 5 — Classics in the History of Psychology
  61. Leitner system — Wikipedia
  62. P. Woźniak, SM-2 algorithm — SuperMemo
  63. Bjork Learning and Forgetting Lab — UCLA
  64. Roediger & Karpicke, “Test-enhanced learning”, Psychological Science (2006)
  65. Cepeda et al., “Spacing effects in learning”, Psychological Science (2008)
  66. Ericsson, Krampe & Tesch-Römer, “The role of deliberate practice”, Psychological Review (1993)
  67. Ye, Su & Cao, “A Stochastic Shortest Path Algorithm for Optimizing Spaced Repetition Scheduling”, KDD 2022
  68. Anki 23.10 release notes (FSRS)
  69. George Kingsley Zipf — Wikipedia
  70. M. Petruszewycz, « L’histoire de la loi d’Estoup-Zipf » (1973)
  71. Jean-Baptiste Estoup — Wikipedia
  72. Paul Nation — Wikipedia
  73. Laufer & Ravenhorst-Kalovski, “Lexical threshold revisited”, Reading in a Foreign Language (2010)
  74. P. Meara — lognostics vocabulary tools
  75. Lexique — lexique.org
  76. Rasmus Rask — UT Austin, Linguistics Research Center
  77. Karl Verner — Dansk Biografisk Leksikon
  78. Daniel Jones — Wikipedia
  79. Peter Ladefoged — Wikipedia
  80. Witt & Young, “Phone-level pronunciation scoring”, Speech Communication 30 (2000)
  81. S. Witt, PhD thesis abstract (Cambridge, 1999)
  82. Pimsleur — terms of use (trademark notice)